Перший Генеральний прокурор України, суддя Конституційного суду України Віктор Шишкін був чи не єдиним, хто у сфері судочинства завжди мав свою позицію та активно її захищав. Так, ще за часів Януковича Шишкін критикував владу за так звані харківські угоди, відповідно до яких у Криму було дозволено перебувати російському флоту.

Згодом він заявляв, що Янукович здійснив Конституційний переворот, розширивши собі повноваження на посаді Президента України та був проти обмеження використання української мови у сфері судочинства.

Прикметно, що звільнили Шишкіна з посади судді КС 2015 року, вже за часів нібито демократичної влади, навіть не дочекавшись 15 днів, коли завершиться термін перебування судді на посаді.

Про те, що відбувається у сфері українського судочинства та чи дотримується влада Законів України, ІА «Вголос» поспілкувався з Віктором Шишкіним.

Екс-міністру внутрішніх Віталію Захарченку суд розблокував рахунки, Януковичу можуть повернути вертолітний майданчик. Що відбувається? 

«Теперішні суди працюють на олігархів та олігархічну систему»

Є кілька причин. Перша — ми не створили проукраїнську державницьку судову систему. Так звана реформа, яку організувала сучасна антиукраїнська влада на чолі з Порошенком, була імітацією з метою отримати ручних суддів. Я зараз відвідую різні судові процеси, зокрема, що стосується кримінальних, господарських і цивільних проваджень. Також я є відповідачем у справі Гонтарєвої, котра мене звинуватила у наклепі, нібито я завдав шкоди її честі та гідності. А тому бачу судову систему зсередини. Вона значно у гірший бік відрізняється від тієї правової системи, яка була навіть у Радянському Союзі. Й я вже не кажу про те, що було на початку 1990-х років. Теперішні суди працюють на олігархів та олігархічну систему.

Друга причина полягає у тому, що ми ж не знаємо всієї правди зсередини. У справах колишніх соратників Януковича простежується чітка лінія: всі прокурори погано підготовлені, слідство провели неграмотно, погано підготовлена доказова база. Відповідно суд, не маючи достатніх доказів із боку звинувачення, змушений їх виправдовувати. І тут великі питання до прокуратури та генерального прокурора.

В Україні відбулася судова реформа?

Судова реформа імені Порошенка. Саме гарант постійно заявляє про якусь міфічну реформу, а в цей час ми бачимо протилежне. Може, у Порошенка є проблеми зі сприйняттям, а, може, він банально піариться на болючих для України темах. Я ж реформи не бачу. Гадаю, що навіть сам Порошенко не знає, що означає слово «реформа».

А що таке реформа, на вашу думку?

2001 року була проведена, як це назвали журналісти, «мала судова реформа». Хоч я не згоден із цим терміном. Бо тоді це була реальна реформа органів судочинства. Після неї ми вийшли на зовсім інший рівень, наблизившись до Європи. Звісно, там могли бути певні недоліки, але вони були не масовими. Якби це реформування тоді продовжили, то до 2010 року ми б мали чесні суди. Бо тоді була проблема у формуванні кадрового корпусу.

Те, що відбулося 2016-го — це не реформа, а зміщення судової системи і впорядкування судочинства, що призвело до «чудочинства», від слова «чудо». Бо по-іншому те, що відбувається в Україні, назвати не можу. От представляю Олексія Подольського у справі щодо звинувачення генерала Пукача у викраденні цього журналіста. Справа у тому, що Подольський — такий же постраждалий, як і Гонгадзе, з різницею у тому, що одного вбили, а іншого катували, але йому вдалось вижити. І я зробив висновок, що у більшості теперішніх суддів немає ні честі, ні гідності. Звісно, не усі суді 100 % погані, навпаки — я вважаю, що нормальні судді є, але їхню діяльність погано висвітлюють ЗМІ. Але те, що ми здебільшого бачимо під час розгляду скандальних справ у Печерському та Шевченківському районних судах — це жах.

Але ж Януковичу таки винесли вирок. До речі, а чому лише йому, хіба проти його поплічників не було доказів?

«Винесення вироку Януковичу перетворили на піар-акцію, яка тривала п’ять років»

Винесення вироку Януковичу перетворили на піар-акцію, яка тривала п’ять років. Бо генеральному прокурору Луценку потрібно було на чомусь попіаритись. Наскільки обґрунтований вирок Януковичу та наскільки його буде складно оскаржити, мені зараз складно говорити. З того, що я бачив, то там є велика кількість прогалин з доказовою базою, з оформленням її. Навіть допити деяких свідків взагалі не потрібно було проводити.

Проте у справі Януковича є один важливий момент, про який я постійно говорю. По-перше, на лаві підсудних ми не бачимо нікого із зграї Януковича. А він же діяв не сам: був Азаров, його уряд, члени Партії регіонів. Суд на Януковичем мені нагадує процес над Пукачем: коли його запитали, чи йому зрозумілий вирок, Пукач сказав, що «буде зрозумілим, коли поряд зі мною сидітимуть Литвин і Кучма». Тобто він таким чином підкреслював, що діяв не сам, а був «стрілочником». Аналогічне стосується і Януковича. Не він один діяв. Є ще й причетні до вбивств на Майдані, розкрадання бюджету, але їх не судять.

Крім того, обвинувачення Януковичу базується на якомусь листі. І проблема тут в тому, що незрозуміло, в якому статусі втікач-президент його відправляв: він це писав будучи на посаді, чи коли вже втік. Тобто остаточно таки не доведено, чи інтервенцію Московії в Україну спричинив саме цей лист.

У судовому процесі над Януковичем немає найважливішого. Коли йому інкримінували статтю 111 Кримінального кодексу України – державна зрада, був й інший факт, який не увійшов в обвинувальний висновок, його проігнорував Юрій Луценко. Цей факт пов’язаний із «харківським договорняком» (угода між Україною і Російською Федерацією, підписана 21 квітня 2010 року у Харкові президентом України Віктором Януковичем та президентом Росії Дмитром Медведєвим, згідно з якою термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі подовжено з 2017 до 2042 року з автоматичним продовженням на 5 років, якщо будь-яка сторона не висловить заперечення, та встановлена орендна плата. — Авт.). Я його називаю «харківською зрадою».

Саме це є документальним підтвердженням того, що Янукович ще тоді зрадив Україну. Бо він не мав права укладати такі угоди, оскільки у нього не було на це повноважень та конституційних підстав. Такі повноваження у 1997 року були у Кучми, дії якого теж можна вважати зрадницькими, особливо їх зміст. Але у того були бодай підстави. Тобто він діяв конституційно. Бо раніше був 14 пункт перехідних положень Конституції України 1996 року. Але правова природа основного тіла Конституції відрізняється від норм перехідного періоду. Основні норми — вічні, а норми перехідного періоду — одномоментні й одноразові. Тобто, якщо ця норма була реалізована Кучмою, то до неї уже не можна повертатися. Відповідно Янукович не мав права її реалізовувати повторно.  А тому, укладаючи «харківські угоди», Янукович вчинив злочин і тут справді був момент державної зради. І саме за ці дії втікач-Янукович і повинен сидіти на лаві підсудних.

Чому ж тоді під час суду над Януковичем про «харківський договорняк» не було навіть згадок?

Для мене окупація Криму почалася не 2014-го, а ще 2010 року, бо саме тоді було відкрито шлях туди московським військам. Зараз всі, хто до цього причетні, повинні бути покараними. Але це замовчують.

Не сам Янукович приймав ці зрадницькі документи. «Харківські угоди» ратифіковувала Верховна Рада. Відповідно ті депутати, які голосували за ратифікацію цього договорняку, повинні разом з Януковичем сидіти на лаві підсудних. Тоді головно ВРУ був Литвин, який, за моїми даними, зараз є чи не другом Порошенка. Мабуть це пов’язано з тим, що Луценко тихенько мовчить про цей серйозний злочин. Бо ж доведеться своїх посадити.

Ви критично ставитесь до Луценка, як до генерального прокурора?

Рівень професійності Луценка на посаді генпрокурора — це рівень піарника. І все.

В Україні є боротьба з корупцією?

Порошенко — сам корупціонер. Він очолив корупцію. Як він з нею боротиметься? Теперішній Президент не державник, а піарник та брехун. Якщо не заглиблюватися в академічний та юридичний аспекти, то от вам простий приклад: у Румунії прокурор Лаура Кьовеші всього за кілька років посадила тисячі корупціонерів, зокрема і родичів тих, хто її призначив на цю посаду. Навіть Парламент намагався врізати її права і тоді два мільйони румунів вийшли на вулиці в знак протесту. Кого посадив Луценко? Якщо його відправлять у відставку, за нього вийде на акцію протесту бодай півмільйона українців? Риторичне питання. А влада, посадивши, максимум голову сільської ради, біжить про це звітувати на міжнародних аренах. А хіба це боротьба з корупцією?

«От зняли недоторканність з Розенблата, Добкіна й інших. Хто з них сидить? Сидить лише Савченко і то не за корупцію»

Усі політики перед виборами кричать про зняття депутатської недоторканності, нібито це дозволить карати депутатів за корупцію. Я сам не проти цього і колись навіть популяризував цю ініціативу. Але от зняли недоторканність з Розенблата, Добкіна й інших. Хто з них сидить? Сидить лише Савченко і то не за корупцію. Луценко пропіарився, знявши у Раді з них недоторканність, але далі справа не пішла. Тобто навіть якщо депутат буде доторканий, потрібна чесна прокуратура, яка б його посадила за злочин, а не довела кримінальну справу до абсурду.

Але у нас з корупцією покликана боротися не лише прокуратура, створені й інші структури…

У тому, що в Україні нема боротьби з корупцією, винне і суспільство. Скільки людей вийшло на акції протесту в Україні проти корупціонерів? Ніхто. От і маємо. Без тиску людей, влада взагалі нічого не робитиме.

Є питання і до НАБУ і САП. На мій погляд, там працюють недостатньо фахові люди. Туди просто біжать ті, які хочуть заробляти гроші.

Та і це ще не все. У Кримінальному кодексі України навіть немає визначення терміну «корупція». Ми у 1990-х роках приймали закон Про основи боротьби з корупцією. Ми тоді звісно ще були вкрай недосвідченими, бо це було лише друге скликання Верховної Ради, але вже тоді ми мали визначення цього терміну. Закони з того часу так переписали і трансформували, що виключили цей термін із Кримінального кодексу. Я, наприклад, як  науковець в галузі права, не знаю, чи можна того ж сільського голову посадити за корупцію. За хабар — так. Але у нас плутається хабарництво, як прояв, та корупція. А корупція — це використання та зловживання державною владою з економічною ціллю. Коли мова йде про корупцію, ми маємо на увазі вищі ешелони державної влади: президент, депутати, члени Кабміну, а не голова сільради.

 ЦВК відмовила колишньому командиру штурмової групи батальйону “Донбас” Тарасу Костанчуку в реєстрації кандидатом на вибори Президента через те, що той пообіцяв страчувати державних чиновників за корупцію. Його звинуватили у дискримінації за «професійною ознакою» та пропаганді насильства. Влада боїться навіть самої ідеї — вищої міри за корупційні злочини?

Я б на місці фронтовика, ветерана московсько-української війни, подаючи документи у ЦВК, не писав подібного. Бо це лиш формальний документ, а не емоційний. Але якби у ЦВК сиділи нормальні люди, вони б не відмовляли людині у реєстрації, а порекомендували переписати документ, прибравши цей пункт.

ЦВК, як і влада, боїться того, що український народ нарешті прозріє. Також ця система боїться активних українців, які готові до радикальних дій, як от «страта чиновників за корупцію». Справа у тому, що такі ідеї є популярними в Україні через бездіяльність влади. І про цю бездіяльність написано у Декларації ООН з прав людини за 1947 рік. Там йдеться про те, що народ має право на повстання. Так-от, влада повинна все зробити для збереження прав людини, щоб людина, захищаючи свої права, не була б змушеною вдатися до повстання, як останнього засобу. Тобто це фактична вказівка владі: будь чесною, бо інакше ти порушуєш права людини. А якщо ти не виконуєш цього пункту, то народ має право тебе усунути шляхом повстання. Навіть шляхом розстрілів за корупцію.

Раніше ви говорили, що, отримавши владу, ви б посадили теперішніх високопосадовців. За що і кого?

Порошенка — за «мінські договорняки», «Іловайський котел». Трагедію у Дебальцевому можна інкримінувати 111 статтю Кримінального кодексу України, а це — державна зрада.

Гройсмана й Яценюка можна посадити за зловживання службовим становищем. Гройсман, будучи головою парламенту, протягував вигідні владі закони у неконституційні способи. Також усім трьом можна інкримінувати розкрадання державного бюджету та злочинну бездіяльність.

Проти Медведчука лише на п’ятому році війни порушили кримінальну справу, натомість з Ахметова, Королевської та Єфремова були зняті обвинувачення у фінансуванні тероризму. На ваш погляд, Порошенко співпрацює з екс-регіоналами?

Теперішня влада активно співпрацює з чиновниками часів Януковича. Дехто з регіоналів перебіг у БПП. От зараз відбуваються вибори у територіальних громадах. І саме у місцеві ради колишні регіонали балотуються від БПП. При владі і далі чиновники Януковича, правоохоронна система не люстрована. Ніхто зі злочинців часів Януковича зараз не сидить. Натомість у тюрмах перебуває вісім тисяч патріотів. А хто сидить у в’язниці за колабораціонізм? Кілька десятків? От все, що треба знати про владу Порошенка і співпрацю з антиукраїнськими політиками.

Президентські вибори 2019 року будуть чесними?

 «Шокував і такий метод впливу, коли Калинець від імені львівської інтелігенції виступив за Порошенка»

В Україні під час виборів завжди були порушення. Хоча те, що придумав штаб Порошенка із «волонтерами», які під прикриттям збору підписів за вступ в НАТО агітують за Порошенка та збирають анкетні дані людей — це щось нове. От шокував і такий метод впливу, коли Калинець від імені львівської інтелігенції виступив за Порошенка. Це взагалі щось вражаюче.

Знаєте, мені видається, що комуністи 1989-1990-х років поводились значно порядніше, ніж теперішні владні політики. От 1990-го я отримав перемогу на виборах до Верховної Ради на Кіровоградщині. Там я переміг першого секретаря міськкому КПУ, а ви розумієте який вплив мала ця людина тоді. Необмежений. І я переміг навіть не у Західній Україні, де уже починались національні зрушення, люди були патріотично налаштованими. Це була Центральна Україна — відстійник комунізму.

Виборчі комісії тоді формувались із комуністів. Мою виборчу комісію очолював голова районного виконкому, а це друга людина після секретаря райкому. І я, не член КПУ, тоді переміг їхнього керівника.  А ви можете собі уявити, що на той час я мешкав у гуртожитку, мій штаб був розташований у квартирі тещі тільки через те, що там був телефон і там ми підтримували зв’язок зі спостерігачами? В день голосування ми збирали інформацію про виборчий процес до 3 години ночі. Я ночував у тещі, а вранці, ідучи на роботу, забіг в гуртожиток, щоб забрати документи.  І коли я о 7.30 ранку прийшов в гуртожиток, то уже усе було пораховано, і у моїх дверях був букет квітів від виборчої комісії та привітання із перемогою.

Комісія, яка була стовідсотково налаштованою проти мене, вчинила несподівано порядно. Виходить, що ці люди, хоч і були комуністами, але були порядними. А сьогодні це якась бандократія без честі та совісті. У них немає навіть мікропорядності.

Узурпація влади за таких умов можлива?

В Україні уже відбулась узурпація влади. При тому, що Януковича я завжди називав «янучарою» і в мене немає ніяких ілюзій щодо нього, але він хоча б намагався вчинити чесно і поставити себе в рамки права. Ставши президентом, він заявив, що у нього недостатньо повноважень і йому треба їх розширити. Він хоча б чесно заявив, що хоче бути авторитарним президентом. Відтак він 2010 року через Конституційний суд розширив свої повноваження. Я, до речі, тоді був єдиним суддею, який виступив проти цього.

А що робить Порошенко? Той заявляє, що діє у межах демократичної Конституції 2014-го. Але він її відкрито та нахабно порушує через свою фракцію у Парламенті. От вам два факти. Голову НАБУ Артема Ситника призначили на посаду всупереч 106 статті Конституції України. Шеф ДБР Труба теж був призначений у антиконституційний спосіб. Бо 31 пункт 106 статті Конституції України говорить про повноваження Президента. Там йдеться, що у Президента, крім 30 пунктів, є й інші повноваження, визначені Конституцією України, а не законами, які Порошенко протягує через свою фракцію. Тобто Президент не може мати ніяких додаткових повноважень, крім тих,про які йдеться у Конституції. І їх ніякими законами не можна розширити. І відповідно до 106 статті у Президента немає повноважень на призначення двох членів Вищої ради юстиції. У нього немає повноважень призначати керівника НАБУ чи ДБР. Тобто фракція БПП прописує для Порошенка антиконституційні закони. У цьому плані Порошенко гірший за Януковича.

Націоналісти стверджують, що Україні потрібно визнати себе правонаступницею УНР та вимагати компенсації від РФ. Це справді можливо?

Про те, що потрібно визнати себе спадкоємцями УНР і вимагати від РФ компенсації за окупацію, говорили ще у 1990-х роках. Нашою помилкою тоді було те, що ми проголосили Незалежність України, а не відновлення незалежності. Тоді незалежність проголошувалась поспіхом, ми боялись, що нам не вдасться її втримати Але навіть ця помилка — це не перешкода. Ми сьогодні можемо говорити про відродження Української державності хоча б з часів УНР, хоча насправді не потрібно забувати про Київську Русь та Козацьку державу.

Ми повинні зараз рухатись тим шляхом, який уже пройшли країни Балтії. У нас в 1917-1919 роках була державність. Це і Гетьманат Скоропадського і УНР, і Директорія. Тодішня Україна мала статус міжнародного суб’єкта, бо її визнавали інші країни світу. Україна тоді підписувала і політичні, і економічні договори. Так, нас зараз визнали 150 країн світу, тоді нас визнали кілька десятків держав. Але у той час незалежних країн було мало, враховуючи колоніальну систему Англії, Франції тощо. Ми не повинні відмовлятись від своєї історії. Це потрібно активно просувати і у внутрішній свідомості й зовні. Але у нас немає активної міжнародної політики у цьому плані. І тут є вина і Порошенка, який є відповідальним за зовнішні стосунки, і міністра МЗС Клімкіна.

На вашу думку, в Україні зараз є політична еліта?

В Україні немає політичної еліти. Ті, що зараз при владі, — не еліта. Бо у будь якої зграї розбійників теж є ватажок, але ж він — не еліта. Я розраховував на появу української політичної еліти у середині 1990-х років. Тоді у нас були підстави для створення еліти наукової, інтелігентної та державної. Не судилося. Востаннє після Київської Русі, при владі в Україні еліта була ще у Козацькій державі. Та еліта написала Конституцію Пилипа Орлика 1710-го — за 70 років до того, як з’явилась Конституція США.

Звісно, до політичної еліти можна віднести тих чи інших людей, але вони зараз не при владі. Їх дуже мало. І при агресивних ЗМІ, які належать олігархам, ці люди не відомі широкому загалу. На них просто не фокусується погляд. Вони — в тіні.